Українська дорога до смерті: Європа, де ти? Влада країни давно відмовилася від загальноприйнятих світовою спільнотою норм ядерної та радіаційної безпеки

Це звичайна дорога, яких в Україні тисячі. Вона в межах міста, де є школи, дитячі садки, великі підприємства... І живуть десятки тисяч людей. Ми йдемо по цій дорозі і включаємо дозиметр. Раптово приходить усвідомлення, що ця дорога, по якій постійно ходять люди — справжня «дорога смерті». Тріск дозиметра то збільшується, то зменшується. Починаємо шукати джерела, і знаходимо їх - це звичайні камені під ногами. Показання лічильника «стрибають» - 50-70-90 мкр, тут же доходить до 120... Деякі камені дають і більше 500 мкр... Ми підходимо до крутого схилу, який раніше був залізорудним кар'єром, а тепер покинутий. Це місце (де дозиметр замість «клацання» просто «захрипів») - улюблене місце місцевої молоді.

Занедбані уранові шахти стали місцем відпочинку і молодіжних «тусовок». Саме тут на початку квітня 2019 року місцевий 16-річний підліток не втримався, і скотився вниз по 200-метровому схилу. Врятував хлопця випадок - він зачепився за великий камінь, але при цьому розбив собі голову. Рятувальники зуміли витягнути хлопчиська, і надати йому першу допомогу. Зараз ми йдемо саме там, де і сталася ця подія. Дозиметр «стрибає» - від 150 до 500 і більше мкр. Або у рятувальників не було дозиметра, або підліткам просто ніхто не сказав - тут смертельна небезпека практично під кожним каменем. Невидима і неминуча смерть, яка буде вбивати повільно і жорстоко...

ЖОВТІ ВОДИ

"Жовті Води. Буде час - і буде ця назва звучати так само страшно, як Хатинь, Освенцим, Суханово, Бабин Яр, Бухенвальд, Киштим. Але не настав ще той час. І тому, почувши цю страшну назву, не здригається обиватель. Не коробить його від цієї назви, і мурашки по шкірі не біжать. Та й не тільки у обивателя це назва ніяких асоціацій не викликає, але і у зеків, яких нескінченною колоною женуть зі станції до вишок. Раді багато хто: "не Колима, не Нова Земля. Україна, чорт забирай, живемо, хлопці!". Не належить їм знати, що кожен день дзвонять «великі люди» директору заводу, продуктивністю цікавляться. Важливий завод, важливіше Челябінського танкового. І не дуже вам, хлопці, пощастило, що женуть вас сюди. І не радійте пайки жирної і щам з м'ясом. Того, у кого зуби почнуть випадати та волосся, заберуть в інше місце. Того, хто здогадається, що тут за глинозем, — теж швидко заберуть. А вже якщо ви всi там в таборі збунтуєтеся, то охорона в Жовтих Водах надійна... А якщо треба... поруч з вами сусідить найбільший навчальний центр спецназу. З цим не грайте. Краще вже подихайте потроху, не рипаючись, на ... глиноземному заводі".

Саме так описував ситуацію в Жовтих Водах уродженець України Віктор Богданович Резун у своїй книзі "Акваріум". Було це майже півстоліття тому.

З тих пір мало що змінилося. Так само працює виправна колонія, і неподалік базується навчальна база спецназу (3-й окремий полк спеціального призначення імені князя Святослава Хороброго). Так само в Жовтих Водах живуть і працюють люди. Видобуток уранової руди в Україні за останні чверть століття збільшився в рази, і законсервовані колись шахти знову готуються почати роботу. Знову і знову вони звалюють свої відходи в багатостраждальну українську землю, яка брала радіоактивне місиво десятиліттями. Отруєна земля, отруєні всі підземні води, величезна кількість відходів вже давно нікого не дивує. Люди звиклися з «невидимою смертю», яка оточує їх. Вони звикли жити разом з нею, ростити дітей, засинати і прокидатися... Тим же, хто не хоче "помирати мовчки", і не зміг розсудливо виїхати, допоможуть "замовкнути" спецслужби...

Саме тут, на випалених нещадним сонцем степах, були написані славні сторінки української історії. Писали їх наші предки кров'ю козацького війська, що йшло під проводом Богдана Хмельницького. Про це знає кожен український школяр. І тільки потім хтось згадає, що це місце, де знаходяться уранові рудники. Місце, яке й донині продовжує вбивати українців...

ПРОКЛЯТИЙ МЕТАЛ

Початок видобутку і переробки уранових руд в Україні почався в сорокових роках минулого століття. Вже після війни, в 1945 році, були виявлені ознаки уранового "оруднення" в Дніпропетровському регіоні. Про те, як це сталося, досі ходять легенди.

Ще з часів вільного українського козацтва ці місця називали «проваллям», «гиблим місцем» і місцеві жителі намагалися обходити їх стороною. Випалені сонцем кам'яні поля, глибокі, вириті поверхневими і підземними стоками води яри. Але сюди почали ходити жителі міста Жовті Води - саме в цьому місці можна було зібрати так звану «білу глину», інакше кажучи - каолін. Саме їй «білили» хати по всій Україні. У народі досі пам'ятають якусь "бабу Уляну" - вона одна з перших наносила в свою садибу каменів, і склала собі з них огорожу. Коли після війни в ці місця приїхали геологи щоб обстежити грунт, вони залишилися на ніч саме в цьому будинку. А вранці, коли почали готувати до роботи обладнання, з'ясувалося, що вся апаратура вийшла з ладу. Причина з'ясувалася швидко - ті самі «камінчики» в огорожі...

Фахівці швидко з'ясували, що «на території України знаходиться одна з найбільших у світі ураново-рудних провінцій. При відносно низькому вмісті урану в рудах, родовища України відрізняються рядом властивостей, які дозволяють підтримувати конкурентоспроможність виробленого уранового концентрату. До числа цих властивостей слід віднести: великі розміри уранових покладів, що дозволяє застосовувати високопродуктивні системи вироблення; високі міцнісні властивості руд, що дозволяють проходити гірничі виробки без кріплення та створювати очисні блоки великих розмірів; низькі водопритоки в гірські виробки.

Так з'явилися біля Жовтих Вод уранові шахти та Східний гірничо-збагачувальний комбінат, на якому видобували сировину для «мирного атома» і ядерної зброї.

У 1991 році видобуток уранової руди в Жовтих Водах був законсервований. Аргументація проста: малий вміст урану в місцевій руді зробив її розробку економічно не вигідною. Уранові шахти «пішли в минуле, але люди і місто, в межах якого і проводився видобуток, залишилися.

Роботи з видобутку урану супроводжувалися величезною кількістю радіоактивного пилу, небезпечними «відвалами» і виділенням радіоактивного газу радон. Цей газ утворювався при виробництві уранового конденсату на СхідГЗК, і осідав прямо в житлових районах. Мільйони тонн низькорадіоактивних жідкісних відходів у вигляді пульпи скидалися в "хвостосховище", створене в перегородженій греблею Балці Щербаківська. Навіть обсяги збережених тут відходів складно перерахувати - це більше 25 квадратних кілометрів. Бомба уповільненої дії, яка буде вбивати місцевих жителів ще не один десяток років... Ці відходи вже завдали удару по підземним водонісним горизонтам - місцева вода стала непридатною для пиття. Зараз водопостачання Жовтих Вод здійснюється з каналу Дніпро-Кривий Ріг.

Сьогодні на місці тих, найперших відпрацьованих своє уранових шахт і знаходиться той самий вироблений кар'єр, який вже неможливо рекультивувати через гігантські розміри (кілька кубічних кілометрів). На відвалах порожньої породи, на самому краю кар'єра, дозиметр показує більше 550 мкр. Зручне місце для дозвілля підлітків...

Про екологічну і радіаційну обстановку в місті ми ще згадаємо пізніше. Давайте спочатку подивимося, як український уряд в 90-х, замість належних екологічних та рекреаційних заходів, вирішив значно розширити географію трагедії «Жовтих Вод».

ДЕРЖАВНЕ ПIДПРИЄМСТВО: «СХIДНИЙ ГIРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБIНАТ»

СхідГЗК сьогодні, як гостинно повідомляє сайт комбінату, «це виробничі майданчики в Дніпропетровській і Кіровоградській областях, три уранові шахти, три заводу і близько 20 допоміжних підрозділів. Все це дає можливість забезпечити повний цикл робіт з видобутку і переробки уранової руди". Давайте розберемося, що ж ховається за цим «сухим» описом виробничих потужностей СхідГЗК.

Фахівці стверджують, що в даний час підприємство знаходиться в глибокій кризі, яка може катастрофічно позначитися на екологічній обстановці Дніпропетровської та Кіровоградської областей. У комбіната немає коштів, щоб забезпечити екологічну безпеку на працюючих "Смолинській» та "Інгульській" шахтах з видобутку уранових руд. Також немає коштів, щоб провести рекультивацію численних «могильників» біля Жовтих Вод, тій самій балці «Щербаківська», яка своїми обсягами загрожує вже не тільки місту Жовті Води, але і всієї Дніпропетровської області.

В цих умовах готується до введення в експлуатацію раніше законсервована шахта «Новокостянтинівськая» в селі Олексіївка, на якій в даний час проходять експертизу робочі проекти з ядерної та радіаційної безпеки. Там реконструюються системи вентиляції, будуються об'єкти пускового комплексу. У що перетворить ця шахта екологію Кіровоградської області - страшно навіть уявити. Адже українська влада не виділяє грошей навіть на елементарні заходи щодо запобігання радіаційного забруднення. Про повний комплекс заходів, які могли б запобігти небезпеці як для землі, так і для людей, говорити не доводиться в принципі.

Смолинська шахта, яка знаходиться в Кіровоградській області, була створена на базі Ватутінського родовища урану в 1972 році. Здобута тут руда збагачувалася на радіометричній фабриці і відправлялася на СхідГЗК для подальшої переробки. Сьогодні запаси уранової руди на шахті практично всі вироблені. Нові технології дозволяли шахті Смолинська обробляти руду прямо тут, і всі відходи залишалися на місці, а не транспортувалися в балку «Щербаківська». Таким чином, керівництво комбінату намагалося знизити негативний вплив на навколишнє середовище в районі Жовтих Вод. Тепер на шахті відходи можуть призвести до екологічної катастрофи вже в розмірах всієї Кіровоградської області - радіоактивного забруднення підземних вод, землі і повітря. Враховуючи нинішню ситуацію з екологією в Жовтих Водах, не віриться, що керівництво комбінату, що знаходиться у важкої кризі, зможе знайти кошти на повний комплекс робіт з безпечного припинення діяльності. Проектна потужність комбінату після проведеної модернізації повинна була скласти 2500 тонн окису-закису урану, проте на ділі ця цифра не перевищує 1000 тонн.

Шахти, які завершили видобуток уранової руди, швидше за все, спіткає доля вже закритих шахт, які "дамокловим мечем" нависають над Дніпропетровською та сусідніми областями. Наприклад, тільки на шахті родовища «Братське» залишилося більше п'яти мільйонів кубічних метрів «залишкових технологічних розчинів», вони створюють небезпеку для всієї Миколаївської області. Крім цього є ще «закрита» ділянка підземного вилуговування, хвостосховище в кар'єрі «бурих залізняків», і безліч інших осередків радіаційного зараження, що залишилися після видобутку уранових руд.

Сьогодні з упевненістю можна сказати, що якщо всі ці місця складування (мають воістину «планетарні» масштаби) радіаційних відходів залишаться під одноосібним контролем властей України, то це призведе до екологічної катастрофи європейського масштабу. Необхідні невідкладні заходи і моніторинг влади Європейського Союзу, світової спільноти і міжнародних екологічних організацій, які допоможуть припинити настільки нелюдське ставлення влади України до своїх громадян. Необхідний жорсткий контроль над збереженням коштів, що виділяються Європейським Союзом на поліпшення екологічної ситуації в Україні (сьогодні ці гроші безконтрольно витрачаються на все, крім екологічних заходів). Політики Європи вже зараз повинні вмішатися в ситуацію, оскільки з упевненістю можна сказати, що сьогодні більшість жителів Дніпропетровської та Кіровоградської областей піддаються радіаційному опроміненню, а земля - забрудненню.

ПРИРЕЧЕНІ НА ПОВІЛЬНУ СМЕРТЬ

Повернемося до міста Жовті Води. Саме тут ми зможемо найкраще побачити результати "безпечного" видобутку уранової руди. Наприкінці 90-х трестом «Кіровгеологія» проводилися детальні дослідження радіаційної обстановки в районі міста. Було виявлено більше шести тисяч аномалій з інтенсивністю радіації понад 120 мкР/год, в тому числі: 5909 аномалій - від 120 до 1000 мкР/год, 397 - від 1000 до 3000 мкР/год. Близько 70% (3823) таких місць було виявлено на території приватного сектору у фундаментах і підмостках будівель... Варто відзначити, що ці дані вище, ніж радіаційне випромінювання в місті Прип'ять після вибуху на Чорнобильській АЕС.

Але жителів Жовтих Вод ніхто не евакуює - вони продовжують жити і працювати на цій землі. За словами міських екологів, така «радіаційна обстановка в місті Жовті Води обумовлена як видобутком і переробкою урану, так і тим, що при будівництві доріг, площ та житлових будинків використовувався камнещебневий радіоактивний матеріал - порожня порода. Чи то через нестачу знань у влади міста, чи то за відсутності надійного радіометричного устаткування - одне відомо: гірські породи широко використовувалися при будівництві житла приватного сектору, доріг, тротуарів, навіть відмосток в дитячих садах і школах.

У межах міста в рази збільшений не тільки радіаційний фон, але і вміст радіоактивного газу - радону, через який ще в 90-х були закриті два дитячих садки. У місті значно збільшено кількість хворих на рак, багато дітей, народжених з відхиленнями від норми. Місто є лідером в області з туберкульозних захворювань.

ЄВРОПЕЙСЬКІ СТАНДАРТИ ПОВИННІ ПРИЙТИ НА УКРАЇНУ

Ситуація в місті Жовті Води, так само як і на інших уранових об'єктах Кіровоградської та Дніпропетровської областей, погіршилася в середині 90-х, після рішення уряду України створити власний ядерно-паливний цикл. Відповідно до нього в Україні в три рази збільшився видобуток уранової сировини. В цих планах ніхто не «помітив» того, що трикратне збільшення уранового виробництва призведе до відповідного збільшення техногенного навантаження на персонал, населення і природу в районах видобутку та переробки сировини. Таке навантаження створило прецедент, внаслідок якого проживати на даній території просто смертельно небезпечно. Сьогодні, насамперед у Жовтих Водах, так само як і у всіх інших населених пунктах, де відбувався і відбувається видобуток уранової руди, необхідно провести роботи з радіаційного захисту населення. А саме: реабілітація забруднених територій та будівництво нового житла. Також повинна бути створена система постійного екологічного моніторингу.

І ось в цьому жителям Дніпропетровської та Кіровоградської областей потрібна допомога країн Європейського Союзу та міжнародних екологічних організацій. За минулі чверть століття ситуація для жителів цих областей тільки погіршувалася. І, якщо не буде постійного контролю з боку наших європейських і американських друзів, авторитетних міжнародних екологічних організацій, в України є всі шанси отримати ще один "Чорнобиль", за своїми масштабами порівняний з ядерною катастрофою.

Анатолій Коваль