Главная Страницы истории Пішов з життя останній визволитель Полтави
Пішов з життя останній визволитель Полтави

Пішов з життя останній визволитель Полтави

Серце визволителя Полтави Олександра Заікіна перестало битися 20 липня цього року. Ветеран Другої світової війни, кавалер ордена Червоної Зірки відійшов у вічність на 95 році життя.

Під час святкового параду у День перемоги 9 травня стало відомо, що Олександр Заікін є останнім живим визволителем міста. Ще одного визволителя, який звільняв Полтаву в 1943 році, вже кілька років немає серед живих.

Народився Заікін Олександр Федорович 5 вересня 1922 року в с.Кокфевка Суземського району Брянської області. В серпні 1941 року у вісімнадцять був призваний до лав армії та  зарахований в мінометний батальйон підношувачем мін. В 1942 році отримав звання сержанта і став командиром розрахунку 82 мм. міномета. Олександр Федорович брав участь у жорстоких боях за Москву, Курськ, Бєлгород, а потім за Україну. Під Харьковом отримав поранення – лікувався протягом 3 місяців в Харківському госпіталі та м. Мічурінськ, але й поранення не зупинило нашого Героя. 23 серпня 1943 року Заікін О.Ф. брав участь у боях за визволення від фашистських загарбників м. Харькова, а 23 вересня -  міста Полтави.

За мужність та відвагу Олександр Федорович Заікін був нагороджений орденом Червоної Зірки, орденом  Вітчизняної війни 1 ступеня, орденом «За мужність», медаллю «За оборону Москви», медаллю Жукова та іншими нагородами.

Багато років Заікін Олександр Федорович очолював організацію інвалідів Великої Вітчизняної війни та вдів інвалідів Київського району м.Полтави. Завжди енергійний, активний, він брав участь у громадському житті Київського району м.Полтави, вносив вагомий особистий внесок у справу патріотичного виховання підростаючого покоління.

Прес-служба Київської районної у м.Полтаві раді
Комментарий редакции uac-info: вечная память Герою-осовбодителю! Но почему-то в связи с этим печальным событием возникают мысли о том, что от нас ушёл последний свидетель нашей недавней истории. И теперь нет никого, кто бы мог рассказать полтавчанам, что и как тогда было. Следовательно, теперь забота о сохранении исторической памяти - дело совести самих полтавчан... Но почему-то сейчас слишком многие заинтересованы в том, чтобы мы утратили свою историческую память да и совесть тоже...
 

Комментарии (0)

Ваш комментарий может стать первым.

Комментировать

Закрыть