Оплата за тарифами або життя?

Як живеться вимушено переміщеним особам у модульному «гуманітарному» містечку у Запоріжжі, ми розповідали вже не один раз. Нині знову завітали в гості до людей, які за чотири роки проживання тут вже призвичаїлися до нового місця і фактично стали місцевими жителями. Часом, вони навіть краще, ніж самі корінні запоріжці, знають, графіки руху громадського траспорту, де дешевше можна купити харчі, в яку школу чи дитсадок віддати свою дитину, до якого лікаря звернутися.
– Запоріжжя стало нам другою домівкою, – підтвердив один з перших насельців модульного містечка пенсіонер Микола із Донецька.- Живемо тут добре, хоч і не без проблем. Але я особисто, щойно закінчиться війна, маю намір повернутися додому. Вже планую, як допомагатиму сину відбудовувати нашу хату. Адже її вщент розбили. Гадаю, держава допоможе таким, як ми, із будівельними матеріалами.
Є серед місцевих жителів і такі, хто повертатися не збирається. Одним – немає куди – розбите і розкрадене житло не підлягає відновленню, інших – ніхто не чекає, бо рідні чи загинули, чи пропали безвісти, як от батько однієї школярки, а дехто побоюється, що за власну патріотичну позицію матиме проблеми від колишніх сусідів.
Але то все про перспективи, а допоки всі понад 260 людей, переважна більшість – з обмеженими можливостями, дехто з дітьми, мають жити у цій спільній тимчасовій оселі, що була передбачена для мешкання на тижні та місяці, а використовується роками.
-Найстрашніше те, що ми тут безправні, – поділилась одна жінка.- Нам виставляють умови, і ми змушені підкорюватися, а вплинути на ситуацію не можемо жодним чином.
Мова про те, що, наприклад, за заборгованість за електроенергію котрогось і місцевих мешканців, від електропостачання відключають ціле містечко. А оскільки все життя тут прив’язане до електрики- від опалення і приготування їжі до відповідних побутових речей, зокрема, прання, – то життя тут фактично зупиняється. А взимку такі «виховні заходи» проти боржників призводять до тотального льодовикового періоду.
Нашу творчу групу дещо здивував підхід до формування рахунків за електроенергію. Окрім того, що нарахування ведуться для всіх(!) мешканців містечка за показаннями одного(!) лічильника, так ще й не передбачають пільгових 100 квт\год, які належать всім домоволодінням Запоріжжя. Тобто, принаймні за 10 тис квт\год у місяць( якщо брати до уваги кількість родин, що тут проживають, а їх тут близько 100, щоб надати їм пільгові 100 квт\год у місяць за ціною 72 коп. за 1 квт\год) мешканці містечка могли б суттєво зекономити.
Але про такий підхід ті , хто опікується утриманням містечка, вочевидь навіть не думали. Самі ж насельці не дуже й то обізнані у таких справах.
Ситуація ускладнюється ще й тим, що термін дії статусу містечка, як тимчасового житла спливає вже у лютому. Що далі?
За ініціативи Запорізької обласної організації Товариства Червоного Хреста на нараду для вирішення проблем модульного містечка зібрались представники комунальних підприємств, ГУ ДСНС України в Запорізькій області, волонтери та юристи.

Вони зійшлися на тому, що для того, щоб підтримувати життє діяльність поселення, необхідно позбавити містечко статусу об”єкта гуманітарної допомоги та, принаймні, передати його у комунальну власність.
Втім механізми цього процесу допоки не врегульовані. А отже подальша доля нових запоріжців залишається невизначеною.

Валерія Юстинюк, Олескандр Максимов(фото)