Главная Аналитика и прогнозы «Вилка» Бориса Філатова
«Вилка» Бориса Філатова

«Вилка» Бориса Філатова

Мер Дніпра «завис на шпагаті» між інтересами Ігоря Коломойського та Адміністрації Президента.

Фінансові та кадрові скандали в Дніпрі вже півроку регулярно сколихують інформаційний простір України. Непрозорі тендери і кадрова політика, розбірки в соцмережах, арешти членів команди Філатова і звинувачення в корупції посадовців міської влади з боку активістів і ЗМІ, за кілька останніх місяців створили щільний інформаційний потік, до якого вже цього літа додалось і дніпровське відлуння «справи «Приватбанку».

Тим часом, міський голова Дніпра, імітуючи на публіці конфлікт зі своїм давнім партнером Ігорем Коломойським, продовжує працювати над зміцненням комунікацій з центральною владою. Конкретніше – з АП, всередині якої позиції стосовно Дніпра та його теперішнього керівництва зовсім неоднозначні. Філатова продовжують сприймати як представника бізнесово-політичної групи Ігоря Коломойського. Саме тому серед перших осіб АП прозирає прохолода і відчувається певна недовіра до нього.

Утім, це не заважає Філатову активно демонструвати свою корисність оточенню Президента. Поки що – з прицілом на 2019 рік, в якому Україну очікують президентські і парламентські вибори. Тому нинішні маневри Бориса Філатова, а також цілі, які він переслідує – тема, що заслуговує на окреме вивчення та аналіз.

Перемир’я

Протягом усієї кар’єри Бориса Філатова – юриста, спеціаліста з корпоративних конфліктів, бізнесмена, чиновника, журналіста, блогера і народного депутата – у нього завжди був один єдиний «патрон». На ім’я Ігор Валерійович Коломойський. У великій і різношерстій дніпропетровькій фінансово-політичній групі нинішній мер Дніпра ніколи не був на перших ролях, проте тримався в оточенні олігарха доволі довго і впевнено.

Коли Філатов став мером одного з найбільших міст держави, його значимість у політичній орбіті Коломойського суттєво зросла. Однак задля мінімізації ризиків, пов’язаних з посадою та специфічним управлінням мильярдними фінансовими потоками, керманич Дніпра почав вибудовувати свої персональні стосунки з центральною владою.

Програма мінімум – невтручання силовиків і чиновників з високих столичних кабінетів у місцеві справи. А також чіткий розподіл функцій і «наділів» з Дніпропетровською ОДА, керівництво якої сьогодні має доволі обмежений вплив на процеси у місті. Після бюджетної децентралізації в управлінні у Філатова щорічно опиняється сумма, яка дорівнює приблизно 10 мільярдам гривень. Це серйозний ресурс, до якого мер Дніпра воліє сторонніх не підпускати.

Програма максимум – політичне відтворення. В найширшому розумінні цього слова. Сьогодні велика війна Філатову не вигідна. Особливо з Центром (локальні війни з місцевими конкурентами до уваги не беруться). Наразі необхідно мінімум кілька років для накопичення ресурсів для майбутніх політичних баталій, яким би не був рівень суперника і предмет конфлікту.

За даними багатьох людей як з оточення дніповського мера, так і причетних до роботи АП, Філатов перш за все обрав позиціонування в якості фігури, що здатна мобілізувати на користь нинішньої влади адміністративний і ряд інших ресурсів в одному з ключових міст на президентських і парламентських виборах.

Своєрідним тестом на спроможність та бодай теоретичну можливість такої співпраці стали вибори на мажоритарному виборчому окрузі №27 у Дніпрі. В результаті тривалих баталій між Оксаною Томчук і Тетяною Ричковою, дніпровська група все ж таки поступилася далеко не принциповим депутатським мандатом на користь БПП. Через що отримала низку преференцій. Головна з яких – втягування влади і АП в діалог щодо політичної співпраці.

Із Києва позиції Філатова дійсно можуть здаватися досить стабільними тим, хто має приносити у вищі кабінети готові робочі рішення. Філатов любить говорити, що він є носієм безпрецедентного рейтингу в Дніпрі, впевнено тримає адміністративну вертикаль, контролює політичну ситуацію в місті і розпоряджається міліардами з міського бюджету практично на свій розсуд. Тому не важко здогадатися, що саме цим «товаром» Філатов активно «торгує» у Київі. До речі, аналогічним чином сьогодні поводяться і мери інших міст-мільйонників Сходу і Півдня України, де рейтинги влади поступово знижуються. Тому головним стратегічним розрахунком на наступних виборах є мобілізація старого-доброго адмінресурсу, ключі від якого сьогодні знаходяться в руках навіть не губернаторів, а міських голів.

Не важко припустити, що діалог з АП для Філатова відпочатку був ускладнений як мінімум однією важливою обставиною – надто явною афілійованістю з Ігорем Коломойським, цілі якого, як показує практика, практично у ста відсотків випадках розходяться з цілями президента і його команди.


Фото: Глеб Добарин/facebook.com/gleb.dobarin

Тому в процесі налагоджування зв’язків з чиновниками із АП, мер Дніпра вчинив низку прогнозованих маневрів. Для зміцнення міфу про «розлучення» з Коломойським, Філатов голосно звинуватив олігарха в узурпації влади всередині партії «УКРОП», «зливі» і зраді ним Геннадія Корбана, розвалі ФК «Дніпро» та інших не особливо чутливих для Коломойського гріхах. В мережі навіть з’явився запис телефонної розмови олігарха з тоді ще народним депутатом Філатовим, який мав довести громадськості – нинішнього мера Дніпра в Дніпровській ФПГ не дуже поважали, а тому – його демарш був абсолютно логічним.

Старання піарщиків очільника Дніпра з оформлення фіктивного «розлучення» з Коломойським частково дали результат – в експертних колах і журналістському товаристві поповзли чутки про глибокий особистісний конфлікт між Борисом Альбертовичем та Ігорем Валерійовичем. Повірили в це, в першу чергу, ті, хто мало занурювався в особливості стосунків всередині орбіти Коломойського. Однак по-справжньому поінформованих людей піар-кампанія Філатова не надто вразила. Разом з тим, в АП все ж таки вирішили вчинити раціонально і погодитись на тимчасову співпрацю з мером Дніпра.

Бойовий розворот Коломойського

Паралельно з вибудовуваннм Філатовим власної вертикалі у місті, його давній патрон Ігор Коломойський, не зважаючи на нібито «зникнення з радарів», також не втрачав часу дарма. 1 липня сплив термін, до якого колишні власники «Приватбанку» зобов’язались реструктуризувати кредитний портфель націоналізованої фінустанови. А ще раніше Коломойський і пов’язані з ним особи подали до суду 85 позовів з приводу націоналізації «Привату». Влада потрапила у клінч – і, схоже, наразі не зовсім розуміє, як вибиратися з ситуації. Екс-голова Дніпропетровської ОДА не просто відмовився виконувати свої обов’язки за угодою про націоналізацію банку (відверто кажучи, детально не виписаної і не оформленої належним чином юридично), але й робить це вельми демонстративно стосовно керівництва країни.

Справа у тому, що в олігарха також є грандіозні плани на 2019 рік. Маючи у розпорядженні значні медійні і фінансові ресурси, він потроху починає розгортати власну політичну інфраструктуру. Проект «УКРОП», який багато хто помилково вважає анульованим, насправді зовсім не списаний з рахунків – обсяги його фінансування зростають. На нього робляться серьйозні ставки в контексті майбутніх парламентських виборів. У Коломойського розраховують, що проект зможе успішно забронювати за собою ту патріотичну нішу, яку на минулих виборах у ВР займав «Народний фронт». І є готовність кинути усі сили на досягнення цієї мети.

Тому по всій Україні місцеві осередки активно набирають співробітників, в ефірі новин і ток-шоу на «1+1» постійно з’являються партійні спікери, а в Києві розгортається новий центральний штаб. Що, погодьтеся, ніяк не схоже на «списання» партії. Про серьйозність намірів говорить і той факт, що куратором проекту «УКРОП» є ключовий кризовий менеджер Коломойського Ігор Палиця. На пару зі ще одним «укропівцем», Філатовим, вони утримують для партії два важливих електоральних форпости – на Волині і безпосередньо в Дніпрі.

Також, за деякими даними, останнім часом Коломойський провів низку зустрічей зі знаковими гравцями української політики. Серед яких, за інформацією деяких нардепів від БПП, була і Юлія Тимошенко. Таким чином, в українській політиці формується достатньо потужний фланг, альтернативний діючій владі в особі Президента та його політсили.

Однак найголовнішими є не піар-меседжі, а те, що в реальності «дніпровська група» продовжує бути єдиною. «Розлучення» між Борисом Філатовим і Ігорем Коломойським, Геннадієм Корбаном і Ігорем Коломойським, між Корбаном і Філатовим в реальній, а не медійній площині, не відбувалося. Центр прийняття рішень на чолі з екс-губернатором Дніпропетровщини нікуди не подівся і точно контролю над Дніпром не втрачав. Дещо змінились лише диспозиції провідних персон групи: Корбан і Коломойський, які мають проблеми із владою, здійснюють управління з-за кордону. А Філатову, як керуючому партнеру, випало перебувати безпосередньо в Дніпрі. Та й зовнішніх ознак будь-якої напруженості всередині групи давно не помітно.

Загал вже неодноразово звертав увагу на те, що фракція підконтрольної Коломойському партії «УКРОП» в міськраді Дніпра, як і раніше, є фундаментом промерської більшості. Очевидною є і «нейтральна лояльність» медіахолдингу Коломойського по відношенню до Філатова. Ці очевидності розвіюють міф про ніби то існуючий конфлікт. Фікцією виявилась також історія навколо дніпровського аеропорту, який Філатов збирався демонополізувати, і навіть просив допомоги у держави у цьому питанні. Майже через рік нічого так і не змінилось – немає жодних альтернативних перевізників, управляючих компаній, а «Дніпроавіа» одноосібно панує на столичному напрямку. Цікаво складається ситуація і з ФК «Дніпро». Коломойський «скинув» цей збитковий пасив, а Філатов, задля збереження футбольної структури до кращих часів, створив відповідне комунальне підприємство і наразі утримує скорочену версію клубу за рахунок міського бюджету.

По суті, Борис Філатов виступає сьогодні в амплуа Труффальдіно із Бергамо, слуги двох господарів, який постійно переміщується між кількома полюсами впливу, від одного заможного дому до іншого, і скрізь пропонує свої послуги. Однак нестримно наближається момент самовизначення, оскільки політичні інтереси Порошенка і Коломойського, як двох рівнозначних гравців, явно протилежні. Ці полюси ще довго будуть конфліктувати один з одним. А президентські та парламентські вибори, що невпинно наближаються, тільки посилять напругу.

І найцікавіше питання як для зацікавлених осіб, так і спостерігачів – хто ж з двох «господарів» Бориса Філатова у відповідальний момент відчує себе зрадженим?

Для правильної відповіді необхідно враховувати таке:

По-перше, Коломойський для Філатова є не просто давнім політичним патроном. Вони спільно захищали свої інтереси у складні часи правління Януковича, спільно (і дуже специфічними методами) управляли регіоном у 2014-2015 роках. Цих людей пов’язує дещо більше, ніж ситуативне партнерство, – вони мають багаторічне бурхливе спільне минуле.

І найголовніше – фактор Корбана, який разом з Коломойським є реальним бенефіціаром нинішньої мерії Дніпра і центром прийняття рішень у місті. Наскільки довговічним виявиться союз влади і фронтмена дніпровської ФПГ Бориса Філатова, якщо практично кожна публічна активність екс-кандидата в народні депутати по 205-му округу Геннадія Корбана (в першу чергу – через свій блог і сторінку у Фейсбуці) сповнена пекучою ненавистю до нинішнього керівництва України?

Отже, яке саме рішення отримає це рівняння – стане зрозумілим вже незабаром.

Андрій Міселюк,
політолог,
директор Інституту соціально-політичного проектування «Діалог»

Читайте більше тут: http://zik.ua/news/2017/07/24/vylka_borysa_filatova_1137551

 

Комментарии (0)

Ваш комментарий может стать первым.

Комментировать

Закрыть