Главная Аналитика и прогнозы Економічний націоналізм. Вага суверенітету
Економічний націоналізм. Вага суверенітету

Економічний націоналізм. Вага суверенітету

Сьогодні звучить дедалі більше застережень щодо ймовірного занурення світу в торговельні війни, посилення протекціонізму й настання ери економічного націоналізму замість тренду на глобалізацію та вільну торгівлю, що домінував у світі останнім часом.

Такі тенденції розглядаються переважно з погляду загроз для світової економіки й торгівлі, а отже, і ризиків для надто залежної від зов­нішніх ринків української економіки. Крім того, від слів уже активно переходять до дій, які безпосередньо зачіпають інтереси вітчизняних експортерів. Спочатку США, а потім і їхній партнер по північноамериканській зоні вільної торгівлі (НАФТА) Мексика ввели низку обмежень на імпорт металопродукції, чимала частина якої постачається з України. Принцип доміно від ініційованих Трампом протекціоністських заходів от-от загрожує поширитися й на інші ключові для нашої країни ринки, зокрема ЄС.

Точно лише те, що настання ери економічного націоналізму та перспектива подальшого розгортання торгових воєн між ключовими гравцями глобальної економіки точно не залежать від позиції України. Добре це чи погано для нас, не матиме жодного значення для них. Ми вже почали страждати від протекціонізму інших країн, але слід визнати, що втрачали від нього й у минулому.

Проте нова реальність дає країні альтернативні можливості ще раз замислитися про власну економічну політику загалом і про її зов­нішньоторговельну складову зокрема. Коли уважніше придивитися, виявиться, що крім втрат для наших експортерів сировини та напівфабрикатів ера економічного націоналізму, за умови адекватної викликам часу політики, може навіть посприяти розвитку вітчизняної економіки, дати шанс переосмислити помилки й прорахунки останніх десятиліть і провести ревізію визначених раніше пріоритетів.

У новій реальності ми з нашою сировинно-напівфабрикатною структурою експорту та імпортозалежністю від готових товарів, значну частину яких, якщо не більшість, здатні вироб­ляти самостійно, маємо шанс на відмову від ультраліберального імпортного режиму. Замінити його такими умовами торгівлі й виробництва всередині країни, які змушували б іноземні компанії шукати шляхів для локалізації виробництва в Україні. А найголовніше: відкрили б шлюзи для бурхливого зростання вітчизняного бізнесу у відповідних сферах.

Вочевидь, за це доведеться заплатити певними обмеженнями для українського експорту. Однак він в умовах світових торговельних воєн між ключовими гравцями, як уже зазначалося вище, і так може зазнати значних збитків. А втім, наша переважно сировинна структура експорту зорієнтована значною мірою на країни, що є великими чистими імпортерами тієї продукції, яку ми зараз експортуємо (особливо аграрної), тож навряд чи будуть зацікавлені в закритті своїх ринків для українських постачальників.

Отже, зробивши доступ до свого внутрішнього ринку непростим для імпортерів, які наразі блокують чи ускладнюють створення нових галузей обробної промисловості в Україні, маємо чималі шанси суттєво наростити внутрішнє виробництво бодай для потреб вітчизняного ринку. А його збільшення завдяки новим робочим місцям і зростанню купівельної спроможності громадян забезпечить додатковий ефект. Він дасть змогу принаймні компенсувати, а можливо, і перевищити втрати від невідворотного спаду окремих позицій традиційного експорту в умовах поглиблення тенденцій до протекціонізму й розгортання торговельних воєн у світі.

Другий шанс

Якщо у 2005 році завезені з інших країн вироби становили 29,5% усіх проданих в українській торговельній мережі (зокрема, непродовольчих — 42,4%), то у 2016-му їхня частка сягнула вже 44,2% (непродовольчих — 64,4%). Причому спостерігається цікава тенденція до зменшення так званого критичного імпорту — енергоресурсів і сировини — та витрат на ввезення машин і обладнання, які ми наразі не можемо виробляти, але які потрібні для модернізації економіки. Натомість упевнено посилюють позиції на внутрішньому ринку вироблені за кордоном нескладні споживчі товари (див. «Нічого складного»), освоїти виробництво яких до снаги вітчизняному не тільки великому, а й малому та середньому бізнесу.

http://dniprograd.org/2018/04/13/ekonomichniy-natsionalizm-vaga-suverenitetu_66733

Комментарий редакции uac-info: пока в Украине доминирует политический национализм, рассчитывать на экономический не приходится. В своем нынешнем состоянии Украина просто будет не в состоянии ответить на вызовы времени, потому, что экономический национализм предполагает здоровый прагматизм, подразумевает выгоду для страны, а политический действует вопреки прагматизму, опираясь лишь на идеологические предпочтения. Т.ч. шанс на подъем экономики Украиной вряд ли будет использован.

 

Комментарии (0)

Ваш комментарий может стать первым.

Комментировать

Закрыть